Роман Плахтій,  секретар комісії комунального майна та власності.

В чому полягає Ваша робота, як члена комісії комунального майна та власності?

Перше завдання, яке перед нами стоїть - проведення ревізії усього майна, що належить містові. Що можемо побачити сьогодні? Люди, які орендують міське майно, часом на довгострокових засадах, не використовують його в повній мірі. Вони справно сплачують орендну плату, але лише для того, щоб дочекатися терміну, коли його можна буде приватизувати. Непокоїть мене і проблема суборенди. Деякі структури беруть в оренду комунальні приміщення, а потім передають їх іншим фірмам з метою власного збагачення. Ми будемо ставити питання, щоб в майбутньому, у випадку суборенди, з орендарем розривали угоду і укладали безпосередньо з суборендарем, але вже на вигідніших для міста умовах.

Неоднозначне ставлення і до приватизації. Іноді можна почути нарікання що приміщення приватизують за поміркованими і зовсім не ринковими цінами. Тут треба розуміти, що окремі люди орендували їх з початку 90-х років і вклали чимало коштів у їх підтримку в належному стані. До таких людей потрібно ставитись лояльніше. Адже якщо виставити цінову планку приватизації на ринкову основу, то опинимося перед загрозою поглинання малого і середнього бізнесу над корпораціями.

Чи є сьогодні стратегія управління міським майном?

Щоб правильно оперувати майном ми повинні мати його експертну оцінку. До прикладу: якщо певне приміщення нас просять продати за 100 тисяч гривень, ами віддавши його в оренду на 2 роки отримаємо 150 тисяч, то ми будемо проти відчуження цього майна. Зараз існує певний правовий казус. Спочатку сесія приймає рішення про приватизацію певного майна, а вже потім затверджує його ціну. Де логіка? Тому сьогодні ми ставимо питання про оцінку майна, яке планується на приватизацію у 2007 році.

На чому плануєте зосередиться у 2007-му році?

Хотілося б ще раз підняти питання про створення Муніципального банку. Цю проблему наразі зрушити з місця не вдалося. Ця ідея не знаходить відвертих супротивників, як серед міських депутатів, так і у виконавчої влади міста. Адже існування таких структур абсолютно виправдане. Бо якби у Львові існував такий банк, то навряд чи у місті відбулися б житлові афери, коли зловмисники збирали з людей кошти за неіснуюче житло, а потім зникали. А Муніципальний банк був би гарантом надійності людських вкладень. Крім цього користь була б і для міста. Максимальний розмір міського бюджету 2007 року може скласти 1 мільярд 200 мільйонів гривень. Ми проводили приблизні підрахунки і можу сказати, що внаслідок діяльності такого банку міський бюджет міг би зрости у 2-3 рази. А це вирішення багатьох міських проблем. Хотілося б реалізувати ще одну пропозицію нашої фракції. У Львові вперто не виконуються плани зборів коштів за паркування. Аналіз показав, що з одного паркувального місця в день збирають півтори гривні. Водії добре розуміють, що ця сума дуже занижена. Відтак наша фракція пропонує вирахувати реальну вартість одного паркувального місця і запропонувати фірмам, які хочуть працювати на цьому ринку оплатити певну суму наперед. Нам би це дало додаткові і стабільні надходження до бюджету. Та й за вільне місце на паркінгу платили б усі, незалежно від рангу чи посади.

Роксоляна Гончар