Що таке етноекономіка? Як знизити комунальні тарифи, не потрапивши до боргової ями? Кому насправді вигідні земельні аукціони? На ці та інші питання відповідає Василь Павлюк - заступник голови Всеукраїнського об'єднання "Свобода" з питань економіки та керівник фракції об'єднання у Львівській міській раді.

При "Свободі" ми заснували Економічну раду, - розповідає Василь Павлюк, - До цієї структури входять як науковці (економісти, юристи, фахівці з питань енергетики, сучасних технологій тощо), так і практики (підприємці, менеджери).

Головне завдання Економічної ради - розробляти економічну стратегію ВО "Свобода", формувати фахову позицію щодо актуальних питань: приватизації, продажу землі, енергетичної безпеки, комунальних тарифів тощо. Ця ж структура напрацьовує матеріальне забезпе чення ВО "Свобода".

Чи пропонує "Свобода" якусь особливу економічну стратегію для України? У чому її суть?

Якщо стисло - економічна програма ВО "Свобода" будується на засадах етноекономіки. Першочергове завдання - встановити економічну справедливість стосовно українців. Забезпечити рівні стартові можливості. Сьогодні Україною керує лжееліта: 94% депутатів Верховної Ради - колишні або теперішні комуністи, 350 депутатів - офіційні мільйонери і тільки 36 відсотків депутатів визнали себе українцями. Гадаю, всім зрозуміло, що ця приголомшлива статистика стосується не лише т. зв. "антикризової коаліції", але й т. зв. "демократичної опозиції". На пальцях однієї руки можна порахувати українців у теперішньому уряді. Водночас ціле "сузір'я" громадян нашої країни вже входить до рейтингів найбагатших людей Європи. Серед них українців, звісно ж, вдень зі свічкою не знайдете. Саме вони і є мільярдерами, мільйонерами, власниками великих підприємств, банків, телеканалів та тотальної більшості депутатських мандатів. Це - верхівка суспільної піраміди, чужорідна керівна каста. Вона з жиру біситься, паразитуючи на горбі тої нації, яка пережила Голодомор. На середньому щаблі суспільної драбини - представники різних національностей. Цей середній клас (дрібні, середні підприємці та високооплачувані спеціалісти) становить заледве 6-8% від всього населення. Вони не бідують, але несуть на своїх плечах найбільший тягар податків. Тобто, утримують владу, військо, науку, культуру та всю соціальну сферу. Нормальна держава була б зацікавлена розширити цю верству у декілька разів. На разі влада збільшує лише тиск на цей прошарок. Найнижчий щабель - дуже бідні люди, здебільшого українці. Таких в Україні - близько 70%. Більшість із них - працездатні і освічені. 7 мільйонів з них - вже за кордоном. Вони не можуть поповнити середній клас тільки через те, що не мають початкового капіталу і широких "плечей" у владі. Вони чужі для лжееліти і цікавлять її тільки як дешева робоча сила. Таке становище вкрай несправедливе і протиприродне. Це те саме, що господаркою вашої сім'ї керував би нахабний квартирант, а ви довічно виконували б роботу обслуги у власній хаті. Про який економічний розвиток, про яке майбутнє країни може йтися за такого стану речей?

ВО "Свобода" опирається на середній клас?

Наша опора - усі українці, а це 77,8% населення країни. Серед них - і середній клас. Але йдеться не лише про захист інтересів цієї верстви. Передусім необхідно розширити цей прошарок у декілька разів. У разі приходу до влади, "Свобода" найперше забезпечить умови якнайширшого поповнення середнього стану з рядів зубожілих, але праце-здатних українців. Також необхідно зробити все для повернення додому наших емігрантів. Такий потужний середній клас своєю чергою, дасть робочі місця та забезпечить соціальні гарантії молоді, б'юджетникам, пенсіонерам. Конкретні рецепти зазначено у "Програмі захисту українців", а саме у розділах: "Суспільство. Соціальна та національна справедливість" та "Міграція. Право на Батьківщину".

Що в економічній програмі об'єднання вважаєте першорядними?

Актуальним і стрижневим розділом "Програми захисту українців" є "Енергетика. Незалежність та безпека". Адже енергетика - це кров економіки. Кроки, які ми пропонуємо у цій сфері, - цілком обгрунтовані та реальні. Інша річ, що вони наступають на хвіст сусідній "дружній" державі, а, відтак, - і на горло нашій холуйській псевдоеліті, яка підгодована іноземними нафтогазовими монополіями.

Але все це - лише "пожежні" заходи порятунку. Якщо ми їх терміново не здійснимо, то країну чекає неминуча руїна. Україна остаточно перетвориться в сировинний придаток, відстійник для мігрантів та джерело дешевої рабсили для сусідів. "Програма захисту українців" - це лише програма-мінімум. Це нобхідний фундамент майбутнього розвитку.

А програма максимум?

Над такою стратегією сталого розвитку ми саме працюємо. Вона називатиметься "Програмою наступу українців". Характерною рисою теперішньої псевдоеліти є повна відсутність серйозних довготривалих стратегій. Справжня ж еліта якраз і відрізняється здатністю передбачати, планувати розвиток на майбутнє. У царині економіки головною ідеєю "Програми наступу українців" є визначення своєрідної "унікальної торгової пропозиції" для України. Передусім, треба правильно визначитись: чим саме ми, українці, можемо бути цікавими решті світу? Що ми можемо робити краще за всіх інших? Наприклад, Францію ми знаємо, за високою модою чи виноробством. Коли говоримо про Швейцарію, то відразу згадуємо шоколад, найнадійніші банки та найточніші годинники. Китай - це найдешевші у світі товари ширвжитку. Навіть Куба має унікальну торгову пропозицію - сигари. Чим сьогодні може похвалитися Україна, крім Чорнобиля, зрадженої революції та трудової міграції? Свого часу, навіть в умовах бездержавності, перед Другою світовою, Західна Україна підкорила всю Європу продукцією "Маслосоюзу". Визначімся, що ми хочемо і вміємо робити найкраще. І робімо це! Держава має окреслити першорядні напрями економіки, з огляду на унікальне геополітичне становище, і що найголовніше, з природжених талантів українців. Тільки забезпечивши кращі умови для розвитку генетичних задатків свого кадрового потенціалу на Батьківщині, досягнемо успіху. У цьому і є суть етноекономіки.

Остання "тарифна" сесія Львівської міської ради стала дуже резонансною, тривають неоднозначні коментарі.

Поясніть, що насправді відбулося і чому ВО "Свобода" виступила категорично проти пропозицій Тимошенко?

Насправді, "Свобода" готова була підтримати зниження комунальних тарифів. Але замість серйозних економічних обґрунтувань ми побачили лише якісь шахер-махери з цифрами. У своєму виступі в ратуші Тимошенко закликала компенсувати комунальні тарифи, за рахунок плати за оренду землі на базах відпочинку "Тростян" і "Калина". Лідерка БЮТ обурювалася, що ця плата становить аж 3,5 мільйони гривень. Насправді ж вона - всього 2965 гривень, тобто в 1150 разів менша! Ліквідувавши цю плату, ми б зменшили тариф аж на... 0,002%. Якими калькуляторами користуються б'ютівські економісти? Нашого лідера Олега Тягнибока теж запросили на цю сесію. Виступаю чи одразу після Юлії Тимошенко, він небезпідставно засумнівався в щирості цих сердешних "борців за справедливість". Він сказав чітко: "Свобода" готова підтримати і 15, і 20, і 21 відсоток, які запропонує БЮТ... Але за однієї умови. Якщо депутати від БЮТу своїм особистим майном гарантують комунальним підприємствам захист від банкрутства". Наш депутат, адвокат Олег Махніцький, вже готовий був підготувати текст такої розписки. Але охочих гарантувати власним майном свої економічні розрахунки чомусь не знайшлося. Ніхто і не здивувався. В умовах, коли різко подорожчав газ, питання зниження тарифів гальмує на тому, щоби знайти гроші у міському бюджеті і покрити видатки теплопостачальних підприємств. Якщо такі гроші вдалося б знайти - тарифи можна було знизити. І тут нам підсовують "геніальний" вихід. За рецептом кота Матроскіна з радянського мультика: "Щоб купити що-небудь, треба спершу продати що-небудь". Тільки в цьому випадку оте "що небудь" могло б обійтися надто дорого для львів'ян. Тимошенко пропонує небезпечний і слизький шлях - наповнити міську казну через... розпродаж нашої львівської землі. Якщо б таке сталося, львів'яни втратили б набагато більше, аніж десятивідсоткову знижку на тепло - вони втратили б для своїх дітей майбутнє. Ну гаразд, допустимо, продамо всю землю... Покриємо на якийсь час комунальні борги... Що далі? Москва вже заявила про намір переглянути навіть ці, кабальні газові контракти. До 2011 вони хочуть встановити для України таку саму ціну, як, скажімо для Німеччини. Уявіть собі: минуло 4 роки, комунальні послуги зросли ще втричі; усю землю і майно вже продано. Що продаватимуть ці "спасителі" Львова тоді? Оперний театр, Високий Замок чи львів'ян у рабство? Знаєте, це пияк поповнює свій бюджет, розпродуючи родинне майно з хати. Аж поки не спустить все і не залишиться голий-босий на одному подертому матрасі. Український ґазда поповнює сімейний б'юджет іншим чином - думає як заробити.

Земля - загальнонаціональне багатство, яке не є безрозмірним. Навіть першокурсник знає, що земля - це невідновний ресурс. Її більше, ніж є ніколи не стане. Земля ж не росте! Росте, як на дріжджах, лише ціна на неї. Розпорядитися землею - наша велика відповідальність перед нащадками. Як ми пояснимо дітям і внукам, що заради тимчасових і сумнівних вигод розбазарили безцінне? Вгадайте з трьох разів: хто за нинішніх обставин перемагатиме на земельних аукціонах, які хоче БЮТ? Звісно, що ті, в кого мішок грошей більший. Перемагатимуть претенденти із найбільшим капіталом, як правило, неукраїнського походження. І з ними місцев і дрібні та середні підприємці аж ніяк не зможуть конкурувати. Скупивши нашу землю, олігархи отримають реальну владу і будуть диктувати нам свою волю, будуть вказувати, як нам жити на своїй землі. Так колонізатори купили колись всю Америку в наївних тубільців. Це - шлях до економічного рабства, до того, аби не розвивалося місцеве підприємництво, не створювалися нові робочі місця, аби нас, як іржа, роз'їдало безробіття. І так шалені ціни на житло ще більше розпухуть пропорційно до росту спекулятивних цін на землю. У Львові вже є промовистий приклад, що може відбуватися, коли за нинішніх обставин скуплять землю. Придбавши ділянку у центральній частині міста (навпроти пам'ятника Міцкевичеві), власник попросту обгородив його, як Чорнобильську зону, високим парканом. Нічого не будує. Чекає, поки земля у Львові подорожчає і її можна буде утричі дорожче продати. "Чому ж ти нічого для міста не робиш, чому зіпсував зовнішній вигляд Львова?" - кажуть землевласникові. А йому - плювати. Бо землевласник. Є ще одна небезпека пропоновано ї БЮТ тарифної політики. Теплопостачальні підприємства, які сьогодні й так у великих боргах (а це вже 70 мільйонів гривень!), неминуче збанкрутуть і будуть розпродані. Очевидно - тим самим зайдам-олігархам. Це означає, що тарифи непомірно зростуть - приватний власник працюватиме лише на надприбуток і підніме ціни до захмарних висот. Ми вже сьогодні маємо подібні приклади. Так, у Новому Роздолі на Львівщині ціна на воду становить 3,1 грн. за м.куб., хоча вода там "під боком". Коли у Львові, де воду транспортують за десятки кілометрів, - 1,84 грн. Все тому, що водо- і теплопостачальні підприємства у Новому Роздолі, як і в Новояворівську приватизувала фірма, власниками якої, до речі, є представники БЮТ. Може Юлії Тимошенко вартувало б туди поїхати і сотворити яке-небудь тарифне "чудо"? Адже там тарифи майже удвічі більші, ніж у Львові!

Хто винен в тому, що комунальні тарифи так різко зросли? Уряд чи бездарна політика місцевих чиновників?

До нинішньої катастрофічної ситуації, коли українці не мають чим платити за комунальні послуги, призвела низка причин. Насамперед - це планомірний економічний і політичний тиск Росії як постачальника сировини. І повна неспроможність української влади відстоювати національні інтереси. Лжееліта, що керує Україною ще з часів КПРС, політично залежить від Москви. Вона тісно економічно пов'язана з російським бізнесом. А хто знає скільки колишніх агентів КГБ сьогодні на гачку у полковника Путіна? Недаремно всі газові перемовини з Москвою своєю "зашифрованістю" нагадували більше шпигунські пристраст і, ніж дипломатію. То Єхануров та Івченко ведуть якісь таємні переговори з Москвою, то Янукович про щось шушукається в лімузині президента сусідньої держави. А потім Путін оголошує про якісь "революційні" пропозиц ії української сторони щодо обміну нашої газотранспортної системи на... свердловину в Сибіру. Хто ті пропозиції висунув, так і не з'ясували. Один на одного пальцями тикають. По-моєму, вже навіть бабі Парасці зрозуміло: ціни на газ зросли в результаті зради національних інтересів України. Як наслідок, зросли комунальні тарифи.

Ціну на газ можна було б зменшити, якби влада застосувала головний козир України у газовій війні - транзит російського газу через нашу територію. Але ж ні, не застосувала, хоча зробити таке спромігся навіть Лукашенко. Чому уряд Тимошенко ще влітку 2005 року, коли Росія вперше заявила про бажання збільшити ціни на газ і розірвати десятрічну угоду про постачання газу в Україну, - не випередив події і не подав позову до Стокгольмського суду на Росію? Болгарія у подібній ситуації змусила Москву дотримуватись угод. Подякуймо також лженаціоналісту Льоші-мерседесу, шанувальнику віп снігуроньок, за те що посватав нам "Росукренерго".

"Свобода" ще тоді вимагала від нової помаранчевої влади встановити жорстку пропорційну залежність цін за газ до цін за транзит; диверсифікувати джерела постачання енергоносіїв: не більше як 30% від одного експортера; збільшити видобування власного газу та нафти за рахунок розроблення морських шельфів; впровадити державну програму розвитку альтернативної енергетики. Але жодний уряд цього і не намагався зробити. Замість того на ковзанки ходили і в Москву по ярлики їздили.

А де той дешевий російський газ, який обіцяв Янукович українцям після приходу до влади? Україна видобуває 20 мільйонів кубометрів власного газу. Його повністю вистачило б для потреб населення (потреба населення - 18 мільйонів кубометрів). Але цей дешевий український газ продали не людям, а хімічним і металургійним гігантам, які належать не українцям.

До підвищення тарифів спричинило й бездарне керування на місцях. Упродовж року фракція ВО "Свобода" у Львівській міській раді разом із представниками деяких інших фракцій вважали, що начальника "Львівтеплокомуненерго" Ігоря Марчака потрібно відправити у відставку. Навіть більше - звернутися до Прокуратури з вимогою перевірити його діяльність щодо зловживання службовим становищем, ігнорування науковопракти чних пропозицій з економ ії газу та лобіювання інтересів іноземних фірм. "Свобода" хотіла знати, чи правильно проведено розрахунки нових тарифів на тепло, чи враховано пропозиції про зменшення теплових втрат. Але саме представники БЮТу вберегли пана Марчака від відставки.

Я вже згадував Новий Розділ. Там ще на початку опалювального сезону депутат від ВО "Свобода" Ігор Гунько різко виступив проти справді необгрунтованих тарифів. На сесії міськради 14 грудня він звернувся з заявою до мера Нового Роздолу. Він вимагав економічного обгрунтування тарифів та звіту одного з комунальних підприємств за 5 років. Звісно ж, нашу фракцію тоді не підтримали ні нашоукраїнці (директор цього підприємства - член фракції "НУ"), ні б'ютівці (теж із зрозумілих причин). Ні обгрунтування, ні звіту новороздільчани так і не почули. Минуло три дні. Серед ночі помешкання Ігора Гунька просто хтось підпалив. Ціле щастя, що сім'я прокинулась від диму.

Усе це дає підстави вважати, що ми є свідками безсовісного популізму, а не намагання обґрунтовано і справедливо вирішувати проблеми тарифів. Цей шум нагадує боротьбу за урожай в "кращих" радянських традиціях - спочатку створюють великі проблеми, а потім героїчно їх долають. Спочатку віддали владу Януковичу (Ющенко підписує указ про призначеня, а Тимошенко, голосуючи за Закон про Кабмін, наділяє його царськими повноваженнями), потім з ним же "героїчно" борються. Восени вдвічі збільшують тарифи, а на весну показово вимагають їх знизити на кілька відсотків.

Після того як БЮТ співпрацювала з Партією Регіонів під час голосування за Закон про Кабмін, ми уже не можемо бути певні, що ці дві політчні сили знову не змовилися. І що поєднання тарифної політики із продажем землі не є звичайною рейдерською атакою на Львів та інші міста України, аби "дніпроперовські" та "донецькі" клани захопили їх через закуплені з аукціонів ділянки. Але у Львові найшла коса на камінь. Король Данило будував місто Лева для свого сина та нащадків, а не для ахметових, фєльдманів чи коломойських. За прикладом міста Лева слизький тарифний популізм вже відкинули міські ради Тернополя та Івано-Франківська.

Невже цей тарифний гніт сьогодні неможливо скинути?

Можливо. ВО "Свобода" пропонує зробити такі кроки.

По-перше, терміново вжити комплексні заходи з забезпечення енергетичної незалежності держави. Ці кроки тезово зазначен і у "Програмі захисту українців".

По-друге, реформувати комунальний сектор. Це дозволить знизити ціну тарифів за рахунок якості послуг, загальнонаціональних програм енергозаощадження тощо.

По-третє, збільшити мінімальні зарплати і пенсії. Але не на 20-25 гривень, які нічого не вирішують у сімейному бюджеті, - така практика популістичного збільшення прибутків існує сьогодні - а до реального прожиткового мінімуму, який, за оцінками фахівців, сьогодні хитається у межах 800 гривень.

Але, думаю, всі розуміють, що передумовою для цього є лише повне очищення влади від антинаціональної лжееліти.

Чи можна хоча б частково знизити комунальні тарифи силами міста?

Не тільки можна, але й треба. Звісно, якась соціальна утопія в окремо взятому місті - це з жанру фантастики. Але ми ж не будемо чекати, склавши руки, поки москалі подобріють чи поки ця зграя при владі почне захищати національні інтереси. Ми переконані, що є способи наповнення муніципального б'юджету без шкоди для міста.

Передусім - це оренда землі та муніципального майна. Власне оренда, а не продаж. Продати землі міста - це те саме, що по-варварськи вбити і з'їсти корову, яка може ще довго давати молоко. Альтернатива ВО "Свобода" - продавати не саму землю, а право довгострокової оренди на неї. Дорога оренда землі чи майна на конкурентній основі, без права спекулятивної суборенди - ось постійне невичерпне джерело прибутків для міської казни.

Наступне, - створити у Львові Муніципальний банк. Тобто наш рідний міський банк. "Свобода" вже давно це пропонує. Такий банк, за розрахунками фахівців, міг би заробляти для Львова 150 мільйонів гривень на рік і перекривати не тільки високі тарифи, але й проїзд у маршрутному транспорті тощо. На разі ж 52 філії "чужих" банків користають з грошей львів'ян. Вони, наче порохотягом, висмоктують гроші зі Львові. Тож Львову потрібен свій банк, 51% акцій якого належатиме місту. Усі комунальні оплати, земельні та майнові операції мають відбуватися через цей банк. Пам'ятаймо, галичани вже колись вижили завдяки принципу "Свій до свого - по своє!".

Сподіваємось, біда змусить інші фракції прислухатись до наших пропозицій. Можливо, хтось подасть інші слушні поради. "Свобода" готова підтримати. Хто хоче - шукає засоби, хто не хоче - шукає причин.

Роксоляна Гончар