Виступ Ірини Фаріон, члена Політради ВО "Свобода", депутата Львівської обласної ради на святкуванні 100 річчя з Дня Народження Романа Шухевича та 66 річниці проголошення Акту відновлення Української Державності у Львові 30 червня 2007 року:

Я щаслива, що належу до нації, яка народила Коновальця, Бандеру, Шухевича. Я щаслива, бо народилася у тому самому місті, що і Шухевич - у Львові. Я щаслива, бо, стоячи на цій площі у річницю Акта про відновлення Української держави, - розумію: насправді життя неможливо поділити на минуле, теперішнє, майбутнє. Воно є всім одночасно. Тому, безсумнівно, Шухевич зараз на площі, а вогні імпульсивного націоналізму в очах моєї дитини гарантують усім нам українське майбутнє.

Націоналізм народжується з душевного поклику і неспокою: "...це було б неможливо для мене - спокійно вправлятися на фортепіяні, коли довкола таке діється з моїм народом", - промовив Шухевич. І він почав вправлятися у зброї.

Націоналізм народжується з полярностей. Той, хто має у собі відчуття максимальних любови й ненависти, - стає великим. Шухевича можна назвати великим альтруїстичним егоїстом. Його любов до своєї землі і ненависть до німецьких, польських, московських окупантів народили нову форму змагання за Українську Свободу: з його приходом до керівництва ОУН було створено широкий інтернаціональний рух проти спільних ворогів. Про це свідчить, зокрема, рішення Конференції поневолених народів Сходу Европи та Азії від 21-22. 11. 1943 р. у с. Будераж на Рівненщині за участю 39 делегатів від 13 народів.

Націоналізм народжується з аристократичного Духу, що не приймає жодної форми поневолення і діє через найрізноманітніші форми спротиву: від індивідуального терору (Шухевич 19.10.1926 р. здійснив атентат на польського шкільного куратора С. Собінського) до створення півмільйонної армії, що стала загальнонародною, позаяк охоплювала прихильників усіх політичних структур, які змагали за незалежну Україну. Отож, нема нічого універсальнішого за націоналізм - ідеологію сильних індивідуальностей і сильних націй. Масштаб нації визначається мірою її націоналізму. І зовсім не треба у націоналісти єднатися всім - а хіба найкращим.

На цьому тлі Великого Генерала - Аристократа Духу якими карликами видаються сучасні найвищі у своїй малості політики-паралітики !!! Він, провадячи боротьбу на три фронти: з німцями, московитами, поляками, - називав себе і своїх соратників "добривом, якого так потребує наша земля, щоб у майбутньому виросла на ній нова українська генерація, яка довершить те, що нам не суджено було довершити...". Ми, ця нова генерація, маємо також три фронти: два внутрішніх і один зовнішній. Перший внутрішній - гнилий лібералізм, бандитський регіоналізм, патологічний комуносоціялізм; другий внутрішній - зрада та аморальність, - і врешті зовнішній: той самий стратегічний ворог, добряче обчухраний, гротескно-сміховинний, але ще такий небезпечний - Росія.

Думаю, що Шухевичів посил до нас, теперішніх, простий: будьте гідними нас, одержимих Українською Свободою в абсолютно безумовному існуванні. З ворогами воюють, а не "творять" угодовські компроміси, політичні псевдодомовленості, універсали та меморандуми! Лише там, де є високі цілі та ідеї, - там буде гідне національне життя. Усе решта від лукавого. Шухевич казав: "Я не боюся за наше майбутнє, коли знаю, що наші засуджені сільські хлопці гинуть з окликом: "Хай живе Україна!". Чи є за що боятися нам? Подумаймо і віднаходьмо у собі Шухевичів".

Ірина Фаріон