 Спортивні організації були важливою складовою громадянського суспільства в Галичині.
1811 р. Фрідріх Людвіґ Ян відкрив у Берліні перший у Європі спортивний майданчик. Німці шанують його як фундатора масового спортивного руху, який водночас сприяв поширенню німецького націоналізму й об'єднанню Німеччини. За німецьким прикладом 1862-го чехи створили свій "Сокіл". У Львові польський "Сокіл" засновано 1867-го, український - 1894 р. Іван Боберський народився 14 серпня 1873-го в с. Доброгостів, тепер Дрогобицького району, в сім'ї священика. Після закінчення Самбірської гімназії та Львівського університету продовжив навчання в університетах Відня та Граца. Завершивши навчання, І. Боберський подорожував Францією, Швецією, Чехією, Німеччиною. Там захопився масовим спортом, вивчав форми й методи фізичного виховання. 1900 р. І. Боберський повернувся до Львова. Викладав греку, латину, німецьку мову та фізичну культуру в Академічній гімназії, уроки фізичної культури провадив також у гімназії сестер василіанок. Із його іменем пов'язана підготовка перших учителів і вчительок фізичного виховання. 1901-го І. Боберського обрали заступником голови українського "Сокола". А 1902-го "соколи" вперше виступили з вправами публічно і тим самим почали позитивно впливати на ставлення громадськості до фізичного виховання. 1908 р. І. Боберський очолив "Сокіл". Власним коштом він опублікував перші підручники гімнастичних вправ і спортивних ігор: "Забави й гри рухові" (1904-1905), "Копаний м'яч" (1906), "Значення руханкових товариств" (1909) тощо. 1913-го завдяки його підтримці видано перший посібник для українського "Пласту" Олександра Тисовського. За редакцією І. Боберського виходили неперіодичне видання "Вісти з Запорожа" (1910-1914), місячник "Січові вісти" (1912-1914), випускав також метелики, гасла, картки, діаграми, афіші спортивної тематики. З рефератами про значення фізичної культури він об'їздив усю Галичину. Брав участь у конгресі робітників фізичної культури у Відні 1910-го, а 1912-го возив своїх вихованців на змагання до Праги. Термінологія, яку створив І. Боберський (сітківка або відбиванка - волейбол, копаний м'яч - футбол, наколесництво - велоспорт, гаківка - хокей) проіснувала на Західній Україні до приходу радянської влади. 1906 р. І. Боберський заснував в Академічній гімназії перший український спортивний гурток, де школярі займалися легкою атлетикою, футболом, боксом, хокеєм на траві, лещетарством, туризмом і санним спортом. 1908 р. він організував перший український "Спортовий кружок гри ніжної пілки". Цей гурток переріс у спортивний клуб "Україна" - найсильніший український футбольний клуб Галичини, з яким після Першої світової війни у Львові змагалися "Полонія" і єврейська "Гасмонея". Тож український спортовий рух Галичини набув масового характеру саме в останні роки перед Першою світовою війною. А українська спортова мережа завдячує своїм існуванням передовсім І. Боберському, який чимало доклався до розвитку спорту не лише в містах (спортивні гуртки гімназій Тернополя та Перемишля переросли в товариства "Поділля" і "Сянова Чайка"), а й по селах. Якщо 1902 р. український "Сокіл" мав лише шість філій, то 1914-го - 974. А врахувавши ще 800 "Січей" ("Соколи" перебували під ідейним впливом Національно-демократичної партії, "Січі" - Радикальної партії), то з'ясуємо, що кожне третє село Галичини мало свій спортивний клуб! 1911 р. І. Боберський проголосив гасло "Добудьмо для себе самі українську спортову площу у Львові!" З його ініціативи товариство "Сокіл-Батько" розпочало акцію викупу земельної площі для спорудження стадіону. З цією метою І. Боберський ініціював збір коштів у діаспорі. Під час Першої світової війни І. Боберський входив до складу Бойової управи Українських Січових Стрільців, з 1915 р. - член Головної Української Ради, у 1918-1919 рр. - референт пропаганди Державного секретаріату військових справ ЗУНР. У листопаді 1920 р. вирушив до США та Канади збирати кошти на потреби уряду ЗУНР. Там затримався довше, брав активну участь у житті української діаспори. За його редакцією вийшли альманахи "Нове поле" (1927), "Прерія" (1928), "Кленовий лист" (1929). Друкував статті в інших українських періодичних виданнях США та Канади, а також у львівських часописах "Діло" й "Нова зоря". Нині у Вінніпезі діє бібліотека його імені. 1932 р. І. Боберський переїхав із Канади до Югославії, де мешкав у містечку Тржич (звідти походила його дружина). Там і помер 17 серпня 1947 року. До 1977 р. стадіон українського "Сокола" перебував на балансі спортивного товариства Міністерства внутрішніх справ СРСР "Динамо". Однак того року споруду засипали та розпочали споруджувати будинок Львівського обкому партії. Будова тривала понад десять років. Розповідають, що обладнаний за останнім словом архітектурної моди будинок уже був готовий до здачі в експлуатацію, коли львів'яни на мітингах епохи "перебудови" почали вимагати припинити фінансування будівництва помпезної споруди. Відтак протягом ще десяти років новобудова стояла пусткою, а поки міська влада ламала голову над тим, що з ним робити, встановлену там італійську сантехніку, опалення й елементи інтер'єру розікрали. Задум вселити туди лікарню не вдався, після тривалих вагань лікарі відмовилися у зв'язку з непристосованістю приміщень. Нарешті 1996 р. у відремонтований будинок вселилася податкова адміністрація Львівської області. А про І. Боберського та стадіон "Сокола" тепер нагадує лише скромний пам'ятний знак навпроти парадного входу. Ігор Чорновол ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА | 
