Виконавча влада Винник прийняла рішення про передачу колишньої плебанії костелу в оренду місцевій польській католицькій громаді. Дехто поспішив оголосити про торжество "історичної справедливості", мовляв, будівля повертається до тих, хто її будував.

Справа про плебанію - це не просто питання оренди споруди. Насправді це питання, що торкається делікатної теми - стосунків між українським і польським народами, стосунків, які, століттями, на жаль, визначалися шаблею. Відразу слід наголосити: ми схвалюємо передання в оренду плебанії польській громаді Винник. Але нас насторожує, коли дехто намагається описати це як "боротьбу" і "перемогу".

Випадок з винниківською плебанією  добра нагода поглянути на українсько-польські стосунки без рожевих окулярів.

На жаль, українофобія у Польщі продовжує залишатися масовим явищем. У багатьох поляків слова "українець", "український" породжують лише негативні асоціації, які коливаються десь між страхом, ненавистю і презирством. Кількасот літня традиція (ще з часів Хмельниччини!) зображати українця як жорстокого і дикого "різуна" або безжалісного фанатика чи невиправного безкультурного варвара і "хама", не лише породила величезну кількість художньої літератури, а й стала частиною польської самосвідомості. Цілі покоління поляків з дитинства засвоювали зверхній погляд на українців. Поколіннями поляки звикали дивитися на українців як на народ нижчого ґатунку, а на себе - як на "шляхетних сарматів" - різновид "вищої раси".

Політичним наслідком подібних ідей стали численні українсько-польські конфлікти, інколи криваві. Ми однозначно покладаємо відповідальність за ці конфлікти на тих божевільних, хто отруював польську націю міражами "вищості", "обраності", "цивілізаційної місії" та іншими "обґрунтуваннями" права Польщі на Україну.

В останнє десятиліття, а особливо після помаранчевої революції 2004р., ставлення до українців у Польщі почало змінюватися на краще. Це правда. Та правда також і те, що товариства "кресов'яків"-реваншистів продовжують антиукраїнську пропаганду, деякі літератори намагаються відродити стародавні міфі про "українських різунів", "людей з чорним піднебінням", штучно роздмухується істерія навколо відомих подій на Волині, і одночасно роковини "акції Віспа" проходять без особливих мук сумління...

Ми хочемо, щоб українсько-польські конфлікти залишилися у минулому.

Ми хочемо, щоб українці у Польщі користувалися тими ж правами, що й поляки в Україні.

Ми вважаємо, що кроки назустріч полякам важливі і необхідні.

Але ми наголошуємо, що необхідно вимагати таких самих кроків назустріч і від Польщі. Тут не має бути ілюзій. Односторонність неможлива.

Передача плебанії - це не чиясь "перемога", це вияв нашої доброзичливості. Ми маємо підстави сподіватися, а то й вимагати аналогічних кроків з боку наших західних сусідів.

Ми очікуємо від польської громади Винник сприяння у висвітленні цього дружнього акту серед найширших верств Польщі. Цього ж ми сподіваємося від польської Католицької церкви. Авторитет Церкви у Польщі може дуже посприяти у подоланні антиукраїнських упереджень і забобонів.

Ми надіємося, що вже незабаром почуємо з Польщі про кроки назустріч українцям, аналогічні до тих, які зробила винниківська влада.

Прес-служба Винниківської міської організації ВО "Свобода"