Причиною встановлення дошки послужило відзначення 60-річчя з дня так званої Унятицької трагедії, коли у парафіяльній резиденції були вбиті місцевий парох о. Теодор Німилович з дружиною, а також слуга, служниця та її дитина. За убієнних у храмі Преображення Господнього Дрогобича була відслужена заупокійна Божественна Літургія та панахида на могилі покійних на дрогобицькому цвинтарі.
Довідка
Останньої жовтневої неділі 1947 р. селяни прийшли до церкви на Службу Божу і три години марно чекали свого пароха. Занепокоївшись, вони подались до нього. На подвір'ї їх зустріла мертва тиша. Відчинили двері ґанку. Там лежала закривавлена мертва наймичка Ірина. На кухні знайшли, теж у калюжі крові, мертвого наймита Миколу. Коли люди увійшли до священикової спальні, то виявили на ліжку закривавлені мертві тіла о.Теодора і його дружини Ольги, яка немовби захищала чоловіка своїм тілом. Численні кульові рани свідчили, що їх безжалісно розстріляли з автомата. Така ж трагічна доля могла спіткати і їх дітей, якби вони тоді знаходились удома.
На печі дивом уціліли двох і дев'яти років донечки наймички Ірини, бо в темноті убивці їх просто не побачили. Старша Настуня перебувала в канцелярії отця, де сховалась у кутку, була поранена, але ще мала сили розповісти, як усе сталося. У нічних катах вона впізнала й навіть назвала імена декого з тих енкаведистів, які незадовго до розправи над священиком і його дружиною непрошеними гістьми приходили до них на дармові обіди.
Наступного дня енкаведисти дізнались про неї як єдиного живого свідка їх злочину, поставили біля палати озброєного вартового, а тоді таємно отруїли її.
Ховали убитих від храму Пресвятої Трійці в Дрогобичі. В жалобній церемонії взяли участь сотні дрогобичан і мешканців навколишніх сіл.
