Творчий проект "Різдво у Львові" було здійснено за сприяння Львівської обласної організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода". На нього з величезним нетерпінням очікували виконавці та львівська публіка. І це сталося - 8 січня 2008 року на площі Ринок.

Головним ідейним натхненником цього проекту став Заслужений артист України -  бандурист Остап Стахів, який багато років виношував цю творчу ідею. Здійснити цей задум було дуже складно з декількох причин:

Духовна криза, що затягнула в свої тенети більшу впливову частину музикантів - професіоналів, а найтрагічніше - виштовхнула їх на загумінок чужих держав у пошуках заробітку.

Освітянська музична ланка суспільства, що за роки незалежності України зруйнована чи не до кінця, не зуміла встояти в жорстких умовах музичного ринку при глибокому занепаді економіки країни. Духовний вакуум, що утворився  за таких умов породив пропасть між класичною музичною культурою та сучасною.

Відсутність державного Закону "Про меценатство", що суттєво тормозить духовний розвиток суспільства.

Цей перелік можна продовжувати до безконечності, аналізуючи дані проблеми та шукаючи шляхи їх вирішення.

Завзятий музикант - професіонал Остап Стахів став добровільно за дідівський плуг музичної царини. Спочатку "орав" знання у фольклорних експедиціях та складав  у засіки домашньої фонотеки. Згодом ці знання "засівав", концертуючи теренами України та на українських поселеннях у світі. А музичні "обжинки" справляв у проекті "Різдво у Львові". Перед ним постала величезна дилема, як об'єднати у стилі: час, старовинні та сучасні інструменти, і якою музичною мовою їх висловити.

Він розумом повернувся до фольклорних джерел, торкнувшись душею, а звідти протекло і саме вирішення проблеми.

Загалом львівська публіка знає Остапа Стахіва, як бандуриста-співака, а у цій програмі він виступив як лідер бандурист-інструменталіст, що стало приємною "родзинкою" свята.

Для звучання справи потрібно було віднайти однодумців, і він їх знайшов в особі старих друзів. Ними стали звукорежисер - Маркіян Дрібнюк та аранжувальникb - Олег Розумовський та Ярослав Тур - музиканти, які свого часу закінчили Львівську консерваторію, всі свої набуті знання вдало використали у сучасних композиціях.

Так народився цей проект.  За ним стоять клопітка, наполеглива праця, недоспані ночі та величезна самовіддача всіх учасників - музикантів і як нагорода - успіх...

За сценічне вирішення цієї ідеї взялася пожиттєвий ентузіаст артистка Ярина Коваль, яка стала автором сценарію та режисером сценічного дійства. Досконало володіючи фундаментальними знаннями у царині народознавства, у часи національного відродження Ярині вдалося поставити у режисерському вирішенні величезну кількість свят, пов'язаних з річним календарно - обрядовим циклом. Як авторові 4 - ох книжок на тему Різдвяних звичаїв, їй теж не просто відтворити народне дійство у просторових рамках вулиці, і це блискуче вдалося. У цьому дійстві яскраво поєдналися: слово, музичний ритм стилю і танець і тим самим вона знайшла вирішення сценарію, що набуло акторського звучання, у двох частинах: "З нащада світа" та "З нами Бог, врозумійте, народи!".

Із вуст ведучої прозвучало обрядове запрошення на кутю та на празникування Святого вечора: "Кличемо всіх достойних керманичів Української нації. Кличемо тих, які у буремних боях полягли, щоб на рідній землі жили ми і народжувалися діти наші. Кличемо усіх дітей померлих в муках голодної смерті та їх трудолюбних родичів, закатованих ворогами України. Кличемо священних оборонців волі, слави і честі Роду нашого. Роде наш красний: Славні Прадіди, Діди, Бабці, Батьки-Матері, Стрийки та Стриянки, Вуйки та Вуянки, Діти, Онуки, Правнуки - усі душі наші, ходімо з нами вечеряти. Наші двері для нас відчинені, наші столи для Вас прибрані.

Артист Остап Стахів продовжив ці запросини: "Красне Сонце, Місяцю-князю ласкавий, зорі ясні, дощі рясні - йдіть до нас на Святу вечерю кутю їсти. Як не йдете нині, то не толочіть наше жито-пшеницю і всяку пашницю".

У цьому дійстві стерлася межа між глядачами та виконавцями. Звучить безсмертна коляда "Настав сумний Святий вечір в сорок шостім році", яка є дорогою для душі і серця кожної галицької родини, що повертає у страхітливі часи "совєтського" тоталітаризму. Сльози зворушення на очах у присутніх . . .

Артистка Ярина Коваль декламує поезію Д. Павличка "Повстанська Мадонна" і як гимн Матері Божій - величава коляда "Радуйся!".

Поважний "газда" Остап Стахів, що цілий вечір заправляв магічним дійством, на закінчення виголошує заклик:

Українцям - добрим людям

Я бажаю волі,

Щоб скосили дружно бур'яни у полі,

А потім зорали і заволочили,

І добротне зерно в землю положили.

Хай нашої Єдності

Вороги лякаються,

А ми дружно скажемо:

Христос Рождається!

Кличе на коляду давня, як світ, трембіта, тужить колісна ліра, перекручуючи через своє колесо-нутро історичні події, гудуть-нуртують най, дримба та усілякі свищики, тривожаться скрипки, намистинками-переливами розходяться цимбали, радіє до нестями бандура, відбивають цей нестримний рух часу тулумбаси, літаври та бубни, голосячи оте утверджуюче: "Ми є! Ми є! Чуєте! На весь світ - Ми є!".

Ярина Коляда