У 2007 році на Львівщині виконувалися 7 регіональних та 17 державних програм, на реалізацію яких передбачалося використати кошти Державного та обласного бюджету в сумі не менше 70 млн. грн. У 2008 році за рахунок коштів обласного бюджету планується фінансування 9 програм у сфері розвитку сільського господарства області в сумі 9150 тис. грн., хоча під час попереднього розгляду програм сума була більшою - близько15370 тис.грн.
Отже, відповідно до цих програм, на одного сільського жителя цільове фінансування складе близько 7 грн. на рік. Дана сума аж ніяк не може вирішити проблеми комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва. Дискусійним також є ступінь охоплення агропромисловими програмами сільськогосподарських виробників, оскільки фінансуються не господарства населення, а сільськогосподарські підприємства, частка яких у валовому виробництві сільського господарства області складає менше 15,0%. Незрозумілими для загалу є і критерії відбору підприємств для цільового фінансування. Статистика сільського господарства Львівщини свідчить, що валова продукція в порівняльних цінах за останні три роки зростає, зокрема, в 2007 році очікувалося зростання до 2960 млн. грн., в тому числі - в господарствах населення близько 2527 млн. грн. Дуже дивно, як органи статистики вираховують валове виробництво в господарствах населення, що очевидно, статистичної звітності не подає. Дуже сумнівною є статистика про майже стовідсоткове використання посівних площ. Отож, якщо порівнювати гостроту кризової ситуації в сільському господарстві України та в інших галузях господарювання, то очевидно - агропромисловий комплекс знаходиться в стані глибокої економічної кризи, відображенням якої є переважаючі темпи росту цін на продовольчі товари. Окрім цього, основна частина сільського населення, а це в основному - пенсіонери та люди похилого віку, які у результаті земельної реформи отримали у власність земельні ділянки - паї, не можуть самостійно цю землю обробляти та займатися виробничою діяльністю. Відповідно, на рівні держави готується нормативно правова база про черговий перерозподіл землі та зміну власників, якими стануть ті, хто може інвестувати в сільське господарство, а це, очевидно, не буде сільське населення, а олігархічні інвестиційні структури. Для сільських територій характерною є глибока демографічна криза (поступове зменшення частки сільського населення та зростання частки міського населення), низька зайнятість сільського населення працездатного віку та безробіття, занепад соціальної інфраструктури, зростання диференціації рівнів життя міського та сільського населення. Зауважимо, що для України характерною є значна частка сільського населення (31,9% населення держави, на Львівщині ця частка є ще більшою - близько 42%). Вступ до СОТ призведе до зменшення зайнятості в сільському господарстві та росту безробіття сільського населення. Складається враження, що програмні документи розвитку агропромислового комплексу Львівщини не враховують подальших негативних змін у сільського господарському виробництві області, оскільки продуктивність праці в АПК області в 6-7 разів менша від показника країн СОТ, більше 85,5% сільськогосподарського валового продукту області виробляється в індивідуальних підсобних господарствах з переважно натуральним способом виробництва. Що важливо, відсутні програми розвитку заготівель сільськогосподарської продукції та сировини, а значить, сільське населення не буде мати можливості реалізувати продукцію власного виробництва. І надалі буде штучно стимулюватися ввіз в регіон низькоякісної та за високими цінами сільськогосподарської продукції з-за кордону. Зауважимо, що в Стратегії розвитку Львівської області до 2015 року про розвиток сільського господарства просто забули, що є відображенням відсутності ефективного державного регулювання агропромисловим комплексом в регіоні. А тому вважаємо, що для ефективного розвитку сільського господарства в Україні насамперед, необхідно впорядкувати процес державного фінансування сільського господарства, забезпечити його значне зростання та ефективність використання, що відповідає як принципам ринкової економіки, так і підходам до державного стимулювання сільськогосподарського виробництва в інших країнах. Зокрема, в контексті вступу України до СОТ важливим є забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції та продовольчої безпеки держави, рівноправної участі української економіки в міжнародних економічних відносинах. Ярослав Качмарик Кандидат економічних наук Доцент |