У 2007 році на Львівщині виконувалися 7 регіональних та 17 державних програм, на реалізацію яких передбачалося використати кошти Державного та обласного бюджету в сумі не менше 70 млн. грн. У 2008 році за рахунок коштів обласного бюджету планується фінансування 9 програм у сфері розвитку сільського господарства області в сумі 9150 тис. грн., хоча під час попереднього розгляду програм сума була більшою - близько15370 тис.грн.

Отже, відповідно до цих програм, на одного сільського жителя цільове фінансування складе  близько 7 грн. на рік. Дана сума аж ніяк не може вирішити проблеми комплексного розвитку сільськогосподарського виробництва.

Прийнято Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до законодавства, що регулює земельні відносини.

Нормами цього Закону змінено правове регулювання земельних відносин в Україні, звужено права та правовий статус місцевого самоврядування, звужено зміст та обсяг існуючих прав і свобод. По своїй суті згадані норми Закону є неконституційними, антисуспільними, суперечать міжнародним зобов'язанням, які Україна взяла на себе, спрямовані на знищення малого і середнього бізнесу в Україні, ними закладено в законодавчому порядку рейдерські схеми заволодіння землею та створено умови такого заволодіння олігархічним капіталом.

Українці переживають ціновий шок. Ціни на продукти харчування змінюються мало не щодня. За домашній сир недавно господині просили 12 гривень, а нині сир "на канапки" віддають за 18 гривень. Яблука зрівнялися у ціні з  апельсинами - за них просять 5-7 гривень. Цьогоріч соняшникова олія подорожчала на 50%, борошно - на 28%, фрукти - на 27%, масло - на 21 %, овочі і картопля - на 23 %, яйця - на 30 %, молоко - на 16%, хліб і хлібопродукти - на 11%. І це ще не кінець. Птахівники обіцяють до кінця року підвищити ціни на яйця, хлібопекарні - знову на хліб.  За даними Держкомстату, українці уже понад 50% своїх доходів витрачають на продукти. Про причини такого зростання цін ми запитали  у фахівців.

Питання європейського вибору України є актуальною і водночас болючою проблемою зовнішньополітичної стратегії нашої держави, яка провокує чимало дискусій в українському політикумі та суспільстві і стає причиною ідеологічного протистояння. Москвофільськи орієнтовані політичні еліти та прокремлівська 5-та колона докладають усіх зусиль для дискредитації європейського вектору української зовнішньої політики, у чому, як не дивно, активну опосередковану допомогу їм надають демоліберальні політичні сили, що позиціонуються як "проєвропейські".

Ніхто нікого не зрадив. Просто троє шуллерів ріжуться в "дурня". На гроші і душі кріпаків. Як завжди, вони за всяку ціну уникатимуть чесної боротьби: ідеологічної дискусії, змагання програм, порівняння списків. І вкотре вони витягатимуть з рукавів краплені козирі: заклики "не розпорошувати голоси", висмоктані з пальця звинувачення, маніпуляції, фальсифікації тощо.

Тут є лише один спосіб в дурні не пошитися - той яким скористався козак Василь.

Плюнь в карти!

Однією з особливостей передвиборної стратегії політичних пертій та блоків на позачергових виборах народних депутатів України є широка презентація та затвердження програми дій.

Як і очікувалося, більшість учасників виборів забули попередні програмні зобов'язання, не провели їх соціально-економічної оцінки, та, змінивши форму і наростивши зміст програмного популізму, презентують свої програмні документи. Популізму стало ще більше, але є загальна особливість - відбувся перехід від політичного до економічного популізму, відсутність ідейності заповнено економічними обіцянками. Очевидним є бажання сподобатися виборцю, значна частина інтересів якого є суто матеріального чи економічного характеру.

Крім фаворитів Партії регіонів, БЮТ, "Нашої України-Народної Самооборони", КПУ до парламенту може пройти політична сила, яка згідно з результатами соціологічних опитувань не набирає 3%, якщо вона проведе ефективну виборчу кампанію. Це може бути Всеукраїнське об'єднання "Свобода". Цьому сприятиме і той факт, що серед виборців є чимало таких, які не визначилися, за кого голосувати. Як правило, виборці, які не визначилися, голосують за фаворитів, але на даний момент спостерігається розчарування у фаворитах, тому ці голоси можуть перейти до маленьких партій.

Позачерговий виборчий процес в Україні супроводжується втратою репутації політичних привладних партій та очевидністю мети відповідних їм бізнес-груп отримувати економічні вигоди від державного управління в майбутньому.

Державне управління не відображає декларованої політичної схеми - ДЕРЖАВА, НАЦІЯ, УКРАЇНЕЦЬ, не забезпечує соціально економічних інтересів нації та кожного українця зокрема. Очевидною є ситуація, коли українець втратив чи не отримав владу в державі, а привладні державні управлінці за формою (національність - не українці) та змістом (особисті інтереси переважають загальнонаціональні) вступили в кризові протиріччя з народом України.