Сьогодні пересічний українець майже нічого не знає про реальне політичне життя Європи окрім набридлої жуйки про так звану європейську інтеграцію, яку ось уже майже 10 років пережовують вітчизняні медіа. Про діяльність правих патріотичних сил в Європі годі й говорити - до України не доходить майже жодної конкретної інформації чи правдивої звістки, не перекрученої ліберальними ЗМІ, що цілком і повністю йдуть услід за своїми власниками та західними кураторами. Принцип дії зрозумілий: керуватися не розсудливістю та здоровим глуздом, а постійно діяти від зворотнього: на кожне "так" казати "ні", на "чорне" казати "біле", і - навпаки.

У один із тих "просвітів", коли регіонали люб'язно зняли "антинатовську" блокаду Верховної Ради і сіли на свої місця (аби, як вони високопарно пояснили, попрацювати над потрібними для народу соціальними проектами), були ухвалені зміни до Закону України "Про прожитковий мінімум". Закон, за задумом, має засвідчувати піклування нинішніх парламентарів про людей. Але насправді жодного помітного покращення свого життя українцям очікувати не варто. Бо треба не просто безконечно обчислювати прожитковий мінімум, а принципово змінювати методику його обрахунку.

Цього дня німці почали розшуки повстанців, але то тут, то там потрапляли в засідки. Тільки ввечері, о 18.30, у бій вступила сотня "Коника" із старшинської школи "Олені". Німці виявили табір школи й атакували його, проте не здобули. Натомість курсанти захопили 2 кулемети, гвинтівки, гранати, патрони.

Вночі курінь "Скажені" рушив виконувати своє завдання у Майдан-ських лісах. Тут на нього чекали бої з півторатисячним з'єднанням Шукаєва. У боях на г.Лопаті курінь втратив 11 стрільців убитими та 19 пораненими.

10 липня повстанці діяли згідно з обраною тактикою.

Надзвичайно актуальними сьогодні є земельні питання. Особливо, коли земля знаходиться недалеко від Львова і інвестор може поки що придбати її за відносно невисоку ціну. Адже цілком можливо, що за цю ж саму землю через кілька років доведеться платити набагато більше. І тому у районах, максимально наближених до Львова, це питання є надзвичайно актуальне. Такі проблеми є у Кам'янка-Бузькому районі, у селі Ременів, де без погодження з громадськістю районна влада, фактично незаконно, агітує людей, щоби віддали землю якимось невідомим горе-інвесторам. Такі проблеми є і у Пустомитівському районі.

Чи не головною бідою у нашому районі є те, що на посаду голови районної держадміністрації повернуто колишнього кучміста і комуніста Ярослава Янишина, який раніше, за часів Кучми, працював уже на цій посаді, а це з 1998 до 2003р. Мешканці району добре пам'ятають, як завзято він відстоював комуно-кучмізм, як завзято боровся на виборах 2002 р. із опозиційними силами, як в районі активно використовувався адміністративний ресурс, коли опозиційних депутатів за його вказівкою не пускали навіть в клуби. Ні для кого не секрет, що за час перебування його на посаді мало місце, м'яко кажучи, нецільове використання бюджетних коштів у великих розмірах.

Табель, який принесла дитина зі школи, виразно переніс мене в совєтський час, коли бланки здебільшого були або російські, або, якщо й українські, то, дослівно копіюючи всі російські форми та конструкції, засвідчували, що українська мова - тільки бліда копія мови імперії. Тодішні політтехнологи досконало знали, як творити "поганих громадян", які згодом стануть "добрими рабами": спочатку треба навчити українців перемикати код з української мови на російську, а потім російська одномовність - це лише справа часу. Сучасний табель, який видає Міністерство освіти і науки України, - це неукраїнська сутність з більше ніж десятьома суржиково-постімперськими помилками та ще й унаочненим зневажанням мовного законодавства.

Творчий проект "Різдво у Львові" було здійснено за сприяння Львівської обласної організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода". На нього з величезним нетерпінням очікували виконавці та львівська публіка. І це сталося - 8 січня 2008 року на площі Ринок.

Завзятий музикант - професіонал Остап Стахів став добровільно за дідівський плуг музичної царини. Спочатку "орав" знання у фольклорних експедиціях та складав  у засіки домашньої фонотеки. Згодом ці знання "засівав", концертуючи теренами України та на українських поселеннях у світі. А музичні "обжинки" справляв у проекті "Різдво у Львові".

Якщо люди хочуть говорити про справді серйозні речі - вони повинні говорити про любов або про смерть. Все решта - наносне, решта - намул. В Україні є тільки одна політична сила, яка вголос заговорила про серйозні речі - ВО "Свобода".

Вони люблять свою Україну. Ім болить Україна. Я їм вірю. Я думаю так само. Я чую все, що вони кажуть і відчуваю те, чого вони не можуть сказати.

Я вибираю "Свободу", бо хлопці з цієї партії єдині, хто одягає вишиванки не як якесь етнографічне вбрання, а як уніформу. Вони єдині, хто розуміють, що боротьба тільки починається: ми збудували Україну, тепер мусимо будувати українців.

Україною витає гнилісний дух електоральної демократії. Тривала конституційна криза, що виникла в результаті протистояння між різними гілками та інститутами влади, схоже, переходить в стадію компромісного врегулювання. В кращих традиціях "прозорості" української політики, очевидно, йдеться про прийняття пакету відкритих і таємних домовленостей, частиною яких буде згода сторін конфлікту на проведення дострокових парламентських виборів влітку цього року на певних умовах, що тою чи іншою мірою влаштовуватимуть двох основних політичних гравців.

Стратегія розвитку Львівщини, яку, попри спротив фракції ВО "Свобода", таки затвердили на сесії Львівської обласної ради, викликає зацікавлення  населення, - адже це програмний економічний документ, за яким украй проблемний на сьогодні Львівський регіон має розвиватися до 2015 року.  Попри аргументи "адвокатів" від влади, є підстави стверджувати, що такий документ категорично не можна було приймати, - він переповнений економічними помилками та нісенітницями. Проаналізувати "Стратегію" з економічної точки зору ми попросили доцента кафедри економіки Львівської комерційної академії, консультанта ВО "Свобода" Ярослава Качмарика.

Що таке етноекономіка? Як знизити комунальні тарифи, не потрапивши до боргової ями? Кому насправді вигідні земельні аукціони? На ці та інші питання відповідає Василь Павлюк - заступник голови Всеукраїнського об'єднання "Свобода" з питань економіки та керівник фракції об'єднання у Львівській міській раді.

При "Свободі" ми заснували Економічну раду, - розповідає Василь Павлюк, - До цієї структури входять як науковці (економісти, юристи, фахівці з питань енергетики, сучасних технологій тощо), так і практики (підприємці, менеджери).

Нас запрошували сюди відзначити Шевченківські Дні, і тільки за пару днів, представник "Свободи" на смску відправив ці плакати, які були розклеєні. Я кажу - некрофілія, вона завжди існує. Він не має свого власного дня і він прикараскується до пам'яті Шевченка. Це дуже дешево і дуже примітивно. А тим більше така людина як Луценко, який ловлячи всіляких криміналів одночасно має совість вибачатися за те, що він їх ловив і ставати в позу збирача рису - йому буде дуже тяжко знайти людей. Хочеться консолідації, але такими напівмірками, я вважаю, коли розпорошується енергетика людей, воно тільки робиться навпаки. Хай заслужить. Крім гасел, тут всі можуть говорити. Якщо він зробить щось добре - то підтримаємо.

Ми не згадуємо про них. Бо їх, ніби, й нема... І немає їхнього офіційного свята. І пам'ять про більшість із них зітліла у лісах, степах чи ГУЛАГах. Або й не народилася зовсім, - бо не мали вони права навіть на свої справжні імена. Лиш право загинути за Вітчизну.

Але вони були... І, щедро проливаючи свою кров на свою ж землю, вірили, що на ній зійде і зросте нова українська нація - горда і щаслива. Вони захищали нашу Вітчизну відразу від трьох імперій. Згадаймо про них. Але не в плані цифр, гасел чи закликів. Ми якось не задумуємось, що ОУН і УПА - це не тільки політика Але й сотні тисяч людських доль, мрій, прагнень. І надзвичайно красивих вчинків, красивих життів. І красивих смертей.

Школярі Львівщини написали листи російськомовним українцям, закликаючи тих спілкуватися українською мовою.

"Російськомовні українці (це як україномовні китайці) у мене асоціюються з клоунами в цирку: одна половина одягнута так, а друга - інакше. Але клоуни для того, щоб з них сміялися діти, а для чого російськомовні українці?"

Це уривок із листа дев'ятикласниці школи із села Коростів Сколівського району Львівщини. Він - один із декількох сотень, що надійшли на конкурс у рамках акції "Свобода" - школам", який ініціювало ЛОО ВО "Свобода".

Яким буде Трускавець через 30 років вирішували трускавецькі депутати минулої п'ятниці. На їхній розгляд були представлені зміни до генерального плану, які визначають розвиток міста-курорту. Чому вирішили змінити генплан, а також які саме зміни очікуються, ми попросили розповісти голову депутатської комісії з питань архітектури та містобудування - Ореста Сарахмана.

Сьогодні минає 89 років битві поблизу селища Крути, на малій залізничній станцiї на вiдстанi 130 кілометрiв на пiвнiчний-схід вiд Києва. Битві яка тривала п'ять годин, але яка залишиться героїчним епосом української історії.

Цей священний чин українських націоналістів закарбується вічними словами захоплення і гордості української нації. Згодом професор Грушевський назве юнаків героями, а Павло Тичина присвятить героям "Пам'яти тридцяти". І лише минулого року Українська держава встановила пам'ятник героям.

Такі лінгвістично-культурні і водночас політичні видання, як "Рrомова, або Де ми помиляємося...", попри частково втамований голод завдяки виданій літературі з культури мовлення, - як спраглому  вода. Тим паче, колектив видання маніфестує індивідуально вироблену "мовну політику". На перший погляд, дивна річ: телеканал СТБ першим серед загальнонаціональних ТВ-компаній виробляє власне для себе цю "мовну політику", простіше - систему  фонетичних, лексичних і граматичних правил функціонування української мови в етері, що вливається через екрани телебачення до мільйонів голів і сердець українців і неукраїнців.

Розмова з Андрієм Хомицьким, членом комісії економічної політики.

Ви є одним з наймолодших депутатів міськради, чи пам'ятаєте, якою була перша проблема, що її взялися розв'язувати ставши депутатом?

Йдучи на вибори наша партія обіцяла навести порядок у мовному середовищі. Виявляється проблема мови у Львові врегульована різними ухвалами та програмами. Є лише одна але - вони не діють, бо ніхто не збирається їх виконувати. На жаль комісія, яка мала б контролювати виконання ухвал міськради, практично не збиралася. І це при тому, що її члени мали вповноваження перевіряти і навіть штрафувати порушників.

Розмова з Маркіяном Лопачаком, членом комісії молодіжної політики, спорту та оздоровлення.

Пане Маркіяне, у якому стані зараз перебуває львівський спорт?

На жаль маємо значні проблеми з фінансуванням дитячого спорту. Порівняно з 1991-м роком в місті просто зникає кілька видів спорту, деякі вже зникли взагалі. Маємо системну проблему, коли більшість спорткомплексів, або зруйновані, або віддані комерційним структурам, які використовують їх на власний розсуд. В кращому випадку - за призначенням, що правда ставлячи при цьому захмарні ціни, в гіршому - перепрофільовують їх. Ми втрачаємо не просто майбутніх спортсменів, а здоров'я наших дітей.

Розмова з Олегом Махніцьким, членом комісії землекористування Львівської міської ради, депутатом від ВО "Свобода".

З якими питаннями доводиться найчастіше мати справу під час роботи в профільній комісії?

Багато звернень надходитьвід мешканців - це приватизація земельних ділянок під житловими будинками, ділянок городніх кооперативів. Це ті питання, які за минулої каденції лежали роками. З нашого боку була ініціатива, щоб вони проходили без затримок. Інша справа, коли земельні ділянки беруть з комерційною метою, бо тут можливі зловживання. А щодо простих мешканців, то зараз багато питань що уже проголосовані, інше справа, скільки їх розглядають виконавчі структури.

Розмова з Яромиром Самагальським, членом комісії фінансів та планування бюджету.

Ваша  про фільна комісія -бюджетна  Як йде робота над міським бюджетом?

З бюджетом наразі багато неясності. Так, у Києві кажуть, що у майбутньому головному фінансовому документі країни зроблять акцент на регіони. Але наскільки обіцянки відповідатимуть реаліям спрогнозувати наразі важко. Боюся проблема виникне і через те, що Львів був завжди опозиційний до політичної сили, яка зараз при владі. Відтак в Україні можуть бути свої і чужі регіони.

Роман Плахтій,  секретар комісії комунального майна та власності.

В чому полягає Ваша робота, як члена комісії комунального майна та власності?

Перше завдання, яке перед нами стоїть - проведення ревізії усього майна, що належить містові. Що можемо побачити сьогодні? Люди, які орендують міське майно, часом на довгострокових засадах, не використовують його в повній мірі. Вони справно сплачують орендну плату, але лише для того, щоб дочекатися терміну, коли його можна буде приватизувати. Непокоїть мене і проблема суборенди. Деякі структури беруть в оренду комунальні приміщення, а потім передають їх іншим фірмам з метою власного збагачення.

Розмова з Степаном  Павлюком, головою комісії житлової політики Львівської міської ради.

Йдучи на ви бори ви акценту вали увагу на необхідності створення міського Бюро технічної інвентаризації. Які дивіденди від цього отримають мешканці Львова?

В місті немає чіткого обліку нежитлового і житлового фонду. Обласне БТІ виконує замовлення в явочному порядку - тобто прийшли громадяни, замовили той чи інший вид роботи по технічній інвентаризації - працівники БТІ роботи виконали і одержали за це кошти. Ніяких узагальнюючих, чи статистичних даних про виконану роботу ніхто не робить і нікому не звітує.

Розмова з Людмилою Шекетою, заступником голови комісії медицини, освіти, науки, культури і соціального захисту.

Пані Людмило, Ви практикуючий медик, зараз освоюєтесь у новій для себе якості - депутата міськради, якими питаннями доводилося займатися впродовж цього часу?

За час роботи я дала 10 депутатських звернень з різних проблем, здебільшого побутових, з яким зверталися мешканці. З моєї ініціативи було надано 3 матеріальні допомоги. Щодо роботи моєї комісії, то вважаю, що нам потрібно більше уваги приділяти вирішенню соціальних проблем. Потрібно стратегічно впливати на формування бюджету медицини, освіти і соціального сектору.

Розмова з Василем Павлюком, керівником фракції ВО "СВОБОДА" у Львівській міській раді. Членом комісії архітектури, містобудування та охорони історичного се­редовища.

Пане Василю, що вдалося зробити фракції за 9 місяців роботи у міській раді?

Ми пункт за пунктом намагаємося виконувати ті обіцянки, які давали виборцям і працюємо над реалізацією нашої виборчої програми. Працюємо над створенням Муніципального банку і міського БТІ. Чому ми наголошуємо на цих питаннях? Бо коли ми зіштовхуємося з підвищенням тарифів чи іншими проблемами у місті впираємося у відсутність грошей.

Розмова з Іваном Гриндою, головою МІСЬКОЇ організації ВО "Свобода". Членом комісії транспорту, зв'язку та інженерного господарства Львівської міської ради.

Ця каденція міської ради налічує уже 9 місяців. Якими проблемами впродовж цього часу Вам доводилося займатися як депутату?

Наша комісія займається водо- і теплопостачанням та транспортною проблематикою. Тож роботи нам не бракує. У серпні була створена тимчасова комісія по "Львівводоканалу", ми проводили перевірку роботи попереднього керівництва підприємства. Ситуація виявилася притаманною для комунального господарства міста: збиткове підприємство і безліч зловживань з боку керівництва.

13 жовтня 1991 року у Львові зібралась група молодих патріотів, яка проголосила створення Соціал-Національної партії України, що згодом отримала назву "Всеукраїнське об'єднання "Свобода", протиставивши себе усьому тогочасному українському політикуму. "СНПУ непримиримий противник комуністичної ідеології і політичних партій та суспільних рухів, які пропагують і проводять її в життя. ...Всі інші політичні сили СНПУ відносить або до націонал-колаборантів - зрадників української революції, або до націонал-романтиків - пустоцвіт української революції", - заявила новостворена партія у своїй програмі.

Серед численних державних та недержавних поштових випусків України, особливе місце займають поштові відправлення українських військових формацій. Це раритети в повному музейно-історичному значенні, хоч вони і не мають номерів у всесвітньовідомих філятелістичних каталогах. Ціна їм, як правило аматорська, та для нас такі марки просто безцінні.

Скільки може коштувати поштова марка, видрукована кустарним способом у глибокому післявоєнному підпіллі, яка відома тільки в одному екземплярі, та ще й на автентичному поштовому відправленні? Ціни їй немає!

Я не буду коментувати погляди істеричних ортодоксів, що представляють УПА як збіговисько фашистів-садистів, таких собі дияволів у плоті.

Марення, створене хворобливою фантазією комуністів і вітренківців, не має потреби в докладному аналізі.

Вояка-червоноармійця прийнято вважати рятівником Європи. Однак у європейських країнах, таких як Німеччина, Угорщина, Румунія або Польща, ставлення до військовослужбовців сталінської армії досить неоднозначне. І на те є вагомі причини.

Радянський солдат дійсно звільнив пів-Європи від нацизму. Але водночас він приніс на своїх плечах тоталітарний комунізм, що став таким самим лихом для європейських народів.

Націоналізм у ХХІ столітті постає перед потужним викликом мондіалізму-новітньої ідеології тіньових наднаціональних структур управління, які просувають геополітичний проект довічного панування "обраної" меншості над рештою світу. Націоналізм як ідеологія збереження і примноження національної окремішності та самобутності виступає серйозною перешкодою для планів залаштункових ляльководів.

Сьогодні Україна опиняється під перехресним вогнем євразійського та євроатлантичного мондіалістських проектів, натхненниками яких виступає російський імперський неовізантизм та західний неоколоніалізм.

У поета Богдана Лепкого є прекрасні слова, присвячені героям, які поклали своє життя задля торжества національної ідеї.

Покликав вас Господній глас,

Ви йшли боротися за нас,

За чарів чар, за мрію мрій,

За волю йшли ви на пробій.

Чомусь ці рядки невідступно бриніли у пам'яті і серці, коли недільного дощового дня зібралася громада на цвинтарі села Пеняки, щоб відкрити пам'ятник героям УПА - молодим хлопцям Степану Дацюку з Голоскович (псевдо "Скок") та невідомому Михайлу з Попівець. Саме в Пеняках у 1944 році їх замордували енкаведисти. Вірні Декалогу українського націоналіста, вони прийняли мученицьку смерть, але не зрадили бойових побратимів.

У ніч проти понеділка в Польщі невідомі зловмисники намагалися спалити будинок комплексу шкіл з українською мовою навчання в Бартошицях (Вармінсько-Мазурське воєводство).

Informacyjna Agencja Radiowa повідомила, що підпалювачі вломилися до шкільної пивниці, позривали електричні кабелі та підпалили підсобне приміщення, яке вщент вигоріло. Цілком можливо, що зловмисники намагалися підірвати школу, бо за стіною розміщене газове обладнання для центрального опалення. Пожежники стверджують, що вибуху не сталося тільки завдяки потужній системі захисту котла. Втім нашкодити нападникам удалося, оскільки все приміщення було заповнене чадним газом, який загрожує здоров'ю вчителів та учнів, тож уроки скасували.

Нещодавно Львівську партійну організацію очолив депутат Львівської міської ради від ВО "Свобода" Іван Гринда. Ми попросили його розповісти, як працюватимуть "свободівці" у рідному місті, на які теми і керунки розставлятимуть акценти.

Іване, що для тебе особисто засвідчили вибори?

Я ще раз переконався, що у суспільстві є попит на націоналістичну ідею. Львів'яни нам повірили, і сьогодні ми маємо велику фракцію у міській раді - дев'ятеро депутатів. Думаю, якби не фальсифікації (а ніхто не очікував, що вони будуть аж настільки масштабними) мали б у фракції іще кілька осіб.

Деякі тваринки, наприклад різноманітні личинки, лісові коники, жучки, мають від природи унікальний дар - аби вижити, вони набувають кольору середовища, у якому перебувають. Ящірки-хамелеони, наприклад, вміють, залежно від обставин, прикидатися жовтим пісочком, сірим каменем, ніжною зеленою травичкою. Метелик-шкідник білан капустяний непримітний на капусті, яку він обожнює поїдати. Людська здатність пристосовуватися набагато складніша і вишуканіша і на перший погляд не така очевидна. Ті, хто багато років поспіль випливають акурат у одному місці - біля владного корита - досконало опанували такий тонкий інструмент досягнення мети як ПОЛІТИЧНА ЛЮБОВ З ІНТЕРЕСОМ.

Коли заходить мова про історичну оцінку бойового шляху 14-ї Ваффен-гренадерської дивізії СС (галицької №1) - саме під такою офіційною назвою це з'єднання пішло у бій під Бродами -, відомої також як "Галичина", то дискусія, зазвичай, набирає наступних обрисів. Національно свідомі українці, обізнані з історією Другої Світової війни та роллю українців у цьому конфлікті, та не обтяжені стереотипами радянського окупаційного дискурсу, визнають дивізійників як героїв. Звичайно ж, на превеликий жаль, їх меншість.

У травні 1815 року Наполеон вирушив з острова Ельби в похід на Париж. Цей реваншистський похід Бонапарта не на жарт стурбував багатьох. Кожного дня в Парижі газети розміщували на своїх передовицях новини про похід Наполеона. Сьогодні цікаво простежити, як змінювалися заголовки газет протягом десяти днів, протягом яких тривав похід.

Перший. Людожер виліз з печери.

Другий. Кривавий корсиканський пес щойно висадився біля мису Жуан.

Третій. Тигр прибув у Ган.

Четвертий. Скажений пес ночував у Греноблі.

П'ятий. Тиран проїхав через Ліон.

До Трускавецької міської ради пройшло 9 партій та блоків: Блок "Наша Україна", Блок Юлії Тимошенко, партії "Відродження", "Третя сила", "Пора", Конгрес українських націоналістів, Українська народна партія, Християнсько-демократична партія та Всеукраїнське об'єднання "Свобода".

Партії, що отримали достатню кількість мандатів сформували свої фракції. Більшість партій увійшли в т.зв. більшість міської ради. Виключенням стали Всеукраїнське об'єднання "Свобода", Конгрес українських націоналістів та Українська народна партія, які підтримали ініціативу представника ВО "Свобода", Ореста Сарахмана і підписали Угоду про створення фракції патріотичних сил Трускавця "Національна єдність".

Минулого місяця в інтелектуальному житті Львова трапилась подія, яка, з огляду на відсутність адекватної реакції, сигналізує про серйозні проблеми сприйняття історичних реалій та брак національної свідомості серед представників частини академічного бомонду Галичини. Йдеться про те, що 7 липня у приміщенні Львівської духовної семінарії з нагоди урочистого вручення дипломів випускникам Українського католицького університету виступав британський історик Норман Дейвіс, праці якого відзначаються українофобними випадами та відвертими фальсифікаціями, що не завадило керівництву поважного закладу представити його як почесного гостя та "всесвітньо відомого історика".

Одна із найболючіших тем не тільки у Львові , але й у всій Україні,-гуртожитки.

Люди, які не встигли отримати квартири і залишилися жити у відомчих гуртожитках, сьогодні не тільки не мають надії отримати нормальне житло, але й часто-густо опиняються на вулиці.

У Львівській обласній раді створено тимчасову комісію яка вивчає проблеми, пов'язані з такими проблемами. Розповідає член цієї комісії від Фракції ВО "Свобода" Олексій Кайда. - Сьогодні маємо проблему із завершенням будівництва та розподілом квартир житлового будинку у Львові на вулиці Демняцькій, 16-а Львівського автобусного заводу.

Перемишлянська районна організація ВО "Свобода", яка утворилася на базі "Варти Руху" і зареєстрована у 1991 році, - одна із найстарших. Нині її очолює Левко Дуда (у "Свободі" (тоді ще СНПУ) - з 1996 року). Левко львів'янин, але пов'язаний із Перемишлянщиною, - звідтіля він родом. Отож добре знає цей край і його проблеми. Після виборів Перемишлянщина отримала дев'ять депутатів від ВО "Свобода" - четверо у районній раді, два у міській та ще три депутати - у Бібрській міській раді. Як працює районна організація після виборів - про це у розмові з головою фракції ВО "Свобода" у Перемишлянській районній раді Левком Дудою.

Ярослав Кравченко - професор Львівської академії мистецтв, кандидат мистецтвознавства, член національної спілки художників України, п'ятий номер у виборчому списку ВО "Свобода" до Львівської обласної ради.

Ярослав Кравченко - син переслідуваного художника, що був одним з уцілілих учнів Школи Михайла Бойчука, художника який усе життя відстоював право існування українського мистецтва і який не сприймав соцарту та радянського штибу життя.

До творчого надбання Ярослава Охрімовича Кравченка входить близько 300 публікацій у періодичних виданнях, наукових збірниках, мистецьких каталогах і колективних монографіях, монографія "Охрім Кравченко. Художник і час" тощо.

Сьогодні патріотичний виборець, який серед партій правого націоналістичного спрямування хоче вибрати ту партію, за котру він зможе проголосувати, зіштовхується з досить складною ситуацією. Є декілька націоналістичних партій і проблема в тому, що деякі лідери спекулюють (особливо, тут, у Західній Україні) словами: націоналізм, націоналісти, ОУН, розуміючи, що є люди, котрі підтримують націоналістів в західній Україні. І тому вони швидко називають себе перед виборами націоналістами, щоб за них проголосували виборці.

Нещодавно у Варшаві відбулася Друга сесія Парламентської асамблеї України та Республіки Польща (ПАУРП) в роботі якої взяли участь найвищі парламентські керівники Сейму та Сенату Республіки Польща, зокрема заступник міністра закордонних справ Польщі Анджей Залуцький та генеральний секретар Ради охорони пам'яті боротьби на мучеництва Анджей Пшевознік.

Саме під час роботи цього представницького форуму А. Пшевознік заявив, що пам'ятники на честь Української Повстанської Армії у Польщі не має згоди ставити, оскільки вояки УПА у свідомості поляків сприймаються негативно.

У Звіті зафіксовано, що "в документах нацистської поліції безпеки і СД, які кожні два тижні надходили до Берліну із окупованих східних областей, на зламі 1941 і 1942 рр. з'явилася рубрика "український рух опору". Його складовими частинами німецькі експерти називали ОУН(Б) і ОУН(М), а також загони отамана Т. Боровця-Бульби, котрий зв'язував себе політично з Державним центром УНР"

Неупереджений аналіз Звіту свідчить, що українська влада приречена визнати ОУН і УПА на державному рівні. Це бажано зробити невідкладно, оскільки остаточну крапу в цій невеселій дискусії може поставити невблаганний час.

Вояки Української повстанської армії не сподівалися перемоги над нацистськими і радянськими військами, але вірили в перемогу ідеї незалежної української держави. Про це сказав в інтерв'ю Українській службі Бі-Бі-Сі останній командувач УПА Василь Кук, з яким розмовляв Фідель Павленко.

Ідея перемогла. Є держава і є нація, хоча хтось цього може і не визнавати. Тепер від нашої діяльності залежить, якою буде ця держава, від нашої участі у розбудові тої держави. Нам треба найголовніше чіткіше акцентувати і національну мову українську, і культуру, і освіту, і виховання дітей, і в тому дусі спрямовувати діяльність уряду. Тоді не буде жодних сумнівів у нашій перемозі.

Лівівська громада слушно зауважує, що на території Польщі не має жодного пантеону, який би символізував славу німецької, російської, чи, скажімо, української зброї. Поляки на це ніколи не погодяться. Чому ж українці мають годитися на спорудження пантеону, який символізуватиме славу польської зброї?

Президенту Ющенку, з одного боку, буде важко проігнорувати аргументацію львів'ян, тим більше, що саме вони під час Української революції були найстійкішими його прихильниками, а, з другого - він розуміє, що цю проблему необхідно вирішити так, щоб не позбутися приязні щирого друга України, яким сьогодні декларує себе Польща.

Мова безцінної Пересопниці і високорозвинена та конкурентнопотужна українська мова третього тисячоліття гнівно повстають проти Ваших новітніх намагань усунути її з абсолютного панування в державницькій і освітній сферах. У цієї мови, а отже, в цієї нації досить національної і людської гідности, аби не поступатися своїми повноправними позиціями і повносило розпросторювати своє функціонування на кожній п'яді української землі - від Львова до Луганська. Бо це її, мови, природна й аксіоматична потреба.

Безперешкодне й узаконене проникнення російської мови у державні структури і у вищу школу - це і є останній цвях у домовину українства. Бо, нагадаю азбучну істину: мова - духовна основа нації.

Сьогодні інформаційний простір України під подвійною окупацією: російсько-сіоністською та американо-сіоністською.

А тепер готуйтеся послухати, як мене затаврують клеймом звірячого антисемітизму. Лише за констатацію факту. Без будь-яких оцінок із мого боку і закликань до національної ворожнечі. Як із цього зроблять "єврейський погром"! До речі, євреї - реальна складова сучасного українського етносу. Проживання століттями на етнічному терені України інтегрує різні привнесені національні меншини в українську культуру і робить їх, із часом, повноправними чинниками етноідеології.